Аналітика
Підсумувати головні засади цієї книжки щодо теорії і методології законотворення можна за допомогою шести тез:
Перше: проблеми розвитку породжуються усталеними способами поведінки, тобто інституціями.
Друге: для змінення поведінки, а отже, для трансформування інституцій, керівники країн не мають інших інструментів, аніж закон і правопорядок.
Третє: сама суть розвитку полягає в застосуванні закону для стимулювання широкомасштабної трансформації інституцій, які сприяють злиденності і незахищеності населення та поганому врядуванню в бідних країнах світу.
Четверте: поведінка людей перед лицем тієї чи іншої норми закону віддзеркалює їхній вибір з-поміж обмежень і можливостей конкретного середовища.
П’яте: при зіткненні з соціальною проблемою пошук законодавчого рішення треба починати з детального дослідження конкретної проблемної поведінки, потім знайти пояснення цієї поведінки, накреслити законодавче рішення, здатне її змінити, й нарешті, після ухвалення нового закону систематично контролювати та оцінювати його наслідки.
Шосте: для того, щоб накреслити зміст законопроекту, який віддзеркалюватиме громадські інтереси, й надати законодавцям і громадськості на загал фактичну інформацію, укладач має довести, що окремі положення законопроекту спираються на факти та логіку, тобто на «набуте досвідом знання» - те, що філософ Джон Роулз назвав «громадськими міркуваннями» (усі три визначення стосуються одного й того самого).
Сейдман Е. та ін. Розробка законопроектів для демократичних соціальних змін. – К.:Сфера, 2006. – 448 с.