Аналітика

- Чи може спадкоємець, який успадкував кошти на банківському рахунку, проте не знає номера рахунку, отримати інформацію з банку про цей рахунок?

Інформація щодо наявності банківського рахунку особи в конкретному банку належить до кола інформації з обмеженим доступом в розумінні статті 6 Закону України “Про публічну інформацію”. Відповідно до абзацу 1 та 2 статті 60 Закону України “Про банки та банківську діяльність” інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею. Банківською таємницею, зокрема, є відомості про банківські рахунки клієнтів.

Порядок розкриття банківської таємниці міститься в цьому ж Законі, в тому числі вичерпний перелік осіб, яким може бути розкрита відповідна інформація. Відповідно до статті 62 цього ж Закону інформація, що становить банківську таємницю, розкривається банками:

1) на запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи; 2) за рішенням суду; […]

11) державним нотаріальним конторам, приватним нотаріусам, посадовим особам органів місцевого самоврядування, […] - на їхні запити щодо наявності рахунків (вкладів)/електронних гаманців та залишку коштів/електронних грошей на рахунках (вкладах)/електронних гаманцях померлих власників цих рахунків/електронних гаманців та/або щодо залишку коштів/електронних грошей, які належать померлим фізичним особам та зберігаються на будь-яких рахунках/електронних гаманцях у банках, та/або щодо рухомого майна таких осіб, що перебуває на збереженні та/або у заставі банку […].

Заява щодо надання такої інформації у виді довідки подається нотаріусом у довільній формі (п. 15 гл. 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених Постановою Правління Нацбанку від 14.07.2006  № 267).

Таким чином, клієнт не може отримати інформацію з банку щодо банківського рахунку померлого родича самостійно або через адвоката.

Єдиною особою, яка має право на отримання такої інформації на користь клієнта, є нотаріус, який веде спадкову справу і вживає заходів щодо охорони спадкового майна, тобто саме той нотаріус, до якого звернулася особа з заявою про прийняття спадщини.

Можливості звернення до іншого нотаріуса з аналогічним запитом законодавством не передбачено.

Відповідно, для отримання інформації про наявність банківського рахунку померлого родича особа має звернутися до нотаріуса, який відкривав спадкову справу і запропонувати йому надіслати лист з запитом про таку інформацію в довільній формі до всіх банків за місцем проживання померлого. Якщо нотаріус відмовиться це зробити, існує певна можливість зобов’язати його вчинити такі дії через суд, мотивуючи це тим, що відповідно до статті 60 та інших положень Закону України “Про нотаріат” нотаріус після отримання заяви клієнта про прийняття спадщини зобов’язаний вчинити заходи щодо охорони спадкового майна. Зокрема, він повинен зробити опис майна померлого і включити його в свідоцтво про право на спадщину. Тобто, в цілому, нотаріус навіть без окремого запиту клієнта повинен був з’ясувати, чи не мала померла особа банківських рахунків та в разі іх наявності зазначити їх номери та інші реквізити в свідоцтві про право на спадщину.

Якщо ж нотаріус погодиться і розішле відповідні листи до банків, в разі їх позитивної відповіді про наявність рахунку спадкоємець може звернутися до банку з заявою про передачу йому банківського вкладу спадкодавця, додавши до неї копію свідоцтва про смерть та копію заповіту.

Перед цим може бути доцільним звернутися до того ж нотаріуса, щоб він вніс відповідні зміни до свідоцтва про право на спадщину, включивши в нього реквізити банківського рахунку спадкодавця (можливість внесення таких змін передбачена статтею 1300 Цивільного кодексу України). Тоді проблем з передачею коштів не виникне, оскільки більшість банків погоджуються видати кошти спадкоємцю саме на підставі свідоцтва про право на спадщину, в якому зазначається конкретні дані про банківський рахунок спадкодавця¹.

Разом з тим, відсутність такого свідоцтва не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 статті 1296 Цивільного кодексу України). Фактично, Цивільний кодекс зобовязує особу отримувати таке свідоцтво лише у тому разі, якщо щодо успадковуваного майна здійснюється державна реєстрація, зокрема, нерухомого майна (стаття 1297 ЦК України). Банківський вклад до такого майна не належить. Тобто, не виключена можливість отримати кошти з банківського вкладу і на підставі заяви з доданим до неї заповітом, без свідоцтва про право на спадщину, а в разі відмови банку видати кошти — перспективи виграти справу в суді є дуже оптимістичними.

Також у особи можуть виникнути певні проблеми з тим, що шестимісячний строк після відкриття спадщини на момент ймовірного звернення нотаріуса до банків вже сплив. Нотаріус або посадові особи банків можуть викласти це як підставу для відмови. З цього приводу в законодавстві існує певна неузгодженість. Так, в Законі України “Про нотаріат” (стаття 65) зазначається, що охорона спадкового майна триває до прийняття спадщини всіма спадкоємцями, а якщо її не прийнято - до закінчення строку, встановленого цивільним законодавством України для прийняття спадщини. (Строк становить шість місяців відповідно до ч. 1 статті 1279 ЦК України).

Аналогічне положення міститься в пп. 1.1 п. 1 глави 9 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Мінюсту від 22.02.2012 № 296/5, та в Методичних рекомендаціях щодо вчинення нотаріальних дій, пов’язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя, схваленої рішенням Науково-експертної ради з питань нотаріату при Міністерстві юстиції України від 29.01.2009 року. Тобто, якщо нотаріус не вжив заходів щодо охорони спадкового майна протягом шести місяців, його статус залишається “підвішеним” — воно не буде включене до свідоцтва про право на спадщину і, відповідно, особа буде мати проблеми з його отриманням.

Разом з тим, в Цивільному кодексі України встановлено інший строк для охорони спадкового майна. Зазначається, що охорона спадкового майна триває до закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини, або набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою (ч.3 статті 1283 ЦК України). Рішення про визнання спадщини відумерлою приймається судом на підставі заяви органу місцевого самоврядування, яка подається після спливу одного року з дня відкриття спадщини (стаття 1277 ЦК України). Цивільний кодекс має пріоритет перед іншими законодавчими актами. Тобто, в будь якому випадку ця спадщина ще не визнана відумерлою і тому строк охорони спадкового майна триває; відповідно, нотаріус повинен і надалі вчиняти дії щодо його охорони, в тому числі, звертатися до банку з відповідними запитами.
З огляду на викладене, є сенс звернутися до нотаріуса листом у письмовій формі, в якому викласти відповідні положення ЦК України, на підставі яких він повинен діяти в інтересах клієнта. Відмова може бути оскаржена в судовому порядку.
Крім того, в частині другій статті 65 Закону України “Про нотаріат” вказано, що про припинення охорони спадкового майна нотаріус попередньо повідомляє спадкоємців. Таким чином, можна вважати, що якщо такого повідомлення не було, то заходи з охорони ще не припинені.

Існує ще один варіант отримання інформації від банків про наявність рахунку — на підставі рішення суду. Якщо нотаріус відмовиться звертатися з листами до банків, клієнт може звернутися до суду з заявою про визнання права власності на банківські рахунки, а оскільки факт наявності таких рахунків не може бути встановлений без розкриття банківської таємниці — суд може своїм рішенням зобов’язати банки надати відповідну інформацію. Цей варіант має середню ймовірність реалізації; крім того, треба враховувати, що розгляд судових справ може тривати роками.

Крім того, можна піти і іншим шляхом. Клієнт не може отримати інформацію про наявність банківського рахунку спадкодавця самостійно, проте це не позбавляє його права на саме безпосереднє отримання успадкованих ним коштів. Тобто, клієнт може без посередництва нотаріуса, якщо він має підстави вважати, що в певному банку є такий рахунок, звернутися до банку з заявою про передачу йому коштів, додавши заповіт та інші документи, що підтверджують родинні стосунки, тощо. Банк змушений буде перевірити таку інформацію та напише, що відповідного банківського рахунку немає — або, якщо такий рахунок є, може віддати клієнту кошти чи вигадати певну підставу для їх неповернення, що, в свою чергу, може бути оскаржено в судовому порядку.

З огляду на викладене, найбільш доцільним варіантом поведінки клієнта буде письмове звернення до нотаріуса, що веде спадкову справу, з проханням вчинити заходів щодо охорони спадкового майна, а саме, звернутися до банків за місцем проживання померлої особи з відповідним інформаційним запитом щодо наявності рахунків. Нотаріус не повинен відмовити, з огляду на те, що охорона спадкового майна відповідно до ЦК України ще триває. Якщо ж він відмовить, тоді не виключені більш складні способи захисту своїх прав в суді, перелічені вище, на вибір клієнта, які можуть з часом дати результат.

• Попередня
• Наступна