Бібліотека
Постановою Кабміну від 30 липня 2024 року затверджено Державну цільову соціальну програму з утвердження української національної та громадянської ідентичності на період до 2028 року. Назва інтригує.
Суспільно-державними (національними) цінностями України за цією програмою є самобутність, соборність, воля, гідність. Самобутність чи не суперечить соборності? Над цим питанням замислюються історики і державні діячі всіх часів, проте не будемо про сумне. Насправді, враховуючи, що унікальною є кожна людина, але людям якось треба утворювати суспільство, кожен регіон — але регіони мають залишатися у складі єдиної держави — поєднання унікальності та єдності є кожного разу питанням креативу, відтворення і усвідомлення нової уявної субстанції такого єднання. Ну знову-таки.
Проблемою автори програми бачать «наявність у суспільній свідомості розбіжностей про історичне минуле нації, що створює підґрунтя для просування несумісних з незалежністю держави місцевих ідентичностей та мовних конфліктів». В суспільній свідомості мають існувати розбіжності, оскільки свідомість включає в себе мислення і свободу мислення, і погано було б в переслідуванні мети національної єдності задушити в людях, особливо молодих, потяг до самостійного творчого мислення. Разом з тим, в позитивному сенсі мова може йти про створення певного, як вже йшлося вище, наративу єдності, який міг би слугувати таким архетипічним взірцем для побудови інших наративів. Проте тут потрібна висока точність, шляхетність і свідомість.
Ну а далі, судячи з конкретних заходів, передбачених Програмою, а точніше, повністю неконкретних (на кшталт «підвищення», «посилення», «забезпечення»), зрозуміло, що суть цього документа зводиться до створення умов для різноманітного, в тому числі не зовсім чесного освоєння коштів у розмірі, як там вказано, 612186,1 тис.грн, в тому числі коштів міжнародних організацій. Без сумніву, якісь заходи з військово-патріотичного виховання проведені будуть, проте їх якість залишається під питанням. І чи віднайдемо ми такий архетип України, який би балансував між марністю та ідеологією — важко сказати.