Закон України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об’єднань юридичних осіб»
№ 4196-IX (далі — Закон) введений в дію з 28 серпня 2025 року.

З цієї дати починається трирічний перехідний період, протягом якого підприємства мають здійснити перетворення в інші організаційно правові форми (переважно товариства), зміну речових прав, а також привести свої внутрішні документи у відповідність до цього Закону. Це переважно стосується державних та комунальних підприємств, проте деякі з положень Закону безпосередньо впливають і на приватні підприємства та обєднання підприємств. З огляду на це необхідно визначитися з політикою дій стосовно запропонованого перетворення.

 

Прийняття Закону має на меті глобальну реформу системи господарювання в частині остаточного завершення приватизаційних процесів в сфері державного майна та досягнення єдності корпоративного управління відповідно до стандартів ЄС. Як зазначили автори цього законопроекту в пояснювальній записці, перехідний період запроваджується для поступового припинення підприємств та їх перетворення у господарські товариства «з дотриманням принципу співмірного та передбачуваного втручання у права засновників таких юридичних осіб без покладання на них надмірного тягаря з виконання положень Закону».

Дійсно, положення Закону стосовно, зокрема, приватних підприємств (ПП) сформульовані таким чином, нібито можна уникнути будь-яких перетворень. Разом з тим, доцільно все-таки зосередитися на можливих ризиках такого підходу, про що піде мова далі.

Щодо нових форм господарювання

Майже 100-сторінковий текст Закону побудований незвично з юридичної точки зору. Він містить норми, які були частиною Господарського кодексу України, зокрема щодо визначення господарської діяльності, права господарського відання та оперативного управління, та, як не дивно — підприємства. Зокрема, «приватне підприємство є юридичною особою, що створена на основі приватної власності однієї чи кількох фізичних осіб або юридичної особи і діє відповідно до статуту»(ч. 1 статті 3 Закону). Крім того, Закон визначає, що таке іноземне підприємство, дочірнє підприємство, господарське обєднання тощо, та встановлює порядок припинення підприємств у перехідний період. Крім того, цим Законом вносяться зміни до Цивільного кодексу України (зокрема встановлюється нова організаційно-правова форма – непідприємницькі товариства) , Земельного кодексу України, ГПК України, ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", ЗУ «Про управління об’єктами державної власності» і так далі.

В цілому, в тексті Закону отримує визначення або згадується такий ряд організаційно-правових форм:

- державні унітарні підприємства

- державні комерційні підприємства

- державні некомерційні підприємства

- казенні підприємства

- державні організації (установи, заклади)

- комунальні установи

- комунальні організації (установи, заклади)

- бюджетні установи

- юридичні особи що перебувають у комунальній власності

- господарські товариства

- непідприємницькі товариства

- державні некомерційні товариства

- комунальні некомерційні товариства

- заклади, установи та організації

- юридичні особи публічного та приватного права

- державні та/або місцеві установи, підприємства та організації

- комунальні установи, організації

- обєднання юридичних осіб (асоціація, корпорація, консорціум, концерн).

- господарське об’єднання

- державне чи комунальне господарське об’єднання

- об’єднання юридичних осіб…

І так далі.

При цьому деякі з цих форм господарювання визначені лише на час перехідного періоду, зокрема це стосується державних підприємств (включаючи казенні, унітарні та інші), які мають бути перетворені у господарські товариства. Що ж стосується комунальних підприємств та установ, для них перетворення матиме добровільний або автоматичний характер.

Наприклад, в статті 11 зазначено:

«Державні та комунальні некомерційні підприємства протягом перехідного періоду, передбаченого цим Законом, у своїх найменуваннях слова "державне некомерційне підприємство" або "комунальне некомерційне підприємство" замінюють відповідно словами "державне некомерційне товариство" або "комунальне некомерційне товариство".

Зміна організаційно-правової форми юридичної особи з державного некомерційного підприємства або комунального некомерційного підприємства на відповідно державне некомерційне товариство або комунальне некомерційне товариство здійснюється державним реєстратором без подання окремої заяви та без справляння адміністративного збору. Зміна найменування державного або комунального некомерційного підприємства відповідно до вимог цього пункту не вважається його перетворенням.

Після закінчення перехідного періоду, передбаченого цим Законом, юридичні особи, зареєстровані в організаційно-правовій формі державного некомерційного підприємства, комунального некомерційного підприємства, вважаються відповідно державним некомерційним товариством, комунальним некомерційним товариством та керуються законодавством про державні та комунальні некомерційні товариства незалежно від прийняття такими юридичними особами рішення про зміну найменування та державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Така норма, відповідно до якої певні суб’єкти господарювання можуть змінити у власній назві слово «підприємство» на «товариство» (при цьому така заміна не вважатиметься перетворенням юридичної особи) викликає певний сумнів з точки зору її дієвості та правової визначеності.

Правовий статус юридичної особи визначається сукупністю взаємопов’язаних елементів, а саме організаційно-правовою формою, закріпленою у статуті, відповідним записом у Єдиному державному реєстрі та найменуванням, яке має відображати дійсну організаційно-правову форму. Усі ці елементи діють у взаємозв’язку та підтверджують один одного. Вони становлять єдиний правовстановлюючий комплекс, що фіксує та легалізує існування юридичної особи як суб’єкта права.

Саме тому проста заміна у найменуванні терміну «підприємство» на «товариство» без внесення відповідних змін до статуту та державного реєстру не може вважатися належною трансформацією правового статусу. Така ситуація створює правову невизначеність, адже документи та записи, які мають бути узгодженими між собою, фактично суперечать один одному.

Більше того, законодавець встановив ще більш суперечливу норму: якщо такі юридичні особи не здійснять заміну слова «підприємство» на «товариство», вони вважатимуться товариствами автоматично. У даному випадку виникає правова колізія: з одного боку, державний реєстр юридичних осіб та статут мають містити достовірну організаційно-правову форму, адже вони є правовстановлюючими документами; з іншого боку, закон фактично допускає існування розбіжності між записами у реєстрі та реальним правовим статусом суб’єкта. Це може негативно вплинути на сферу корпоративних правовідносин, а також ставить під сумнів стабільність цивільного обороту.

Слід підкреслити, що зазначена норма не поширюється на приватні підприємства. Водночас вона є показовою з огляду на проблемність правового регулювання, запровадженого цим Законом. Таке формулювання не відповідає принципу правової визначеності та має створити ряд практичних труднощів для правозастосування.

Щодо речових прав на чуже майно

3.1. Узуфрукт

Законом запроваджено узуфрукт — нове речове право на майно держави чи територіальної громади для органів державної влади, місцевого самоврядування, та державних і комунальних некомерційних підприємств (що надалі, як зазначалося вище, стануть товариствами або «вважатимуться» ними).

Відповідно до статті 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є право володіння, право користування (сервітут), право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені також інші види речових прав на чуже майно.

Узуфрукт державного майна визначається як «право особистого безоплатного володіння і користування державним майном, що є речовим правом на державне майно для узуфруктаріїв - органів державної влади, державних органів, державних організацій (установ, закладів), державних некомерційних товариств та інших юридичних осіб, які не мають на меті одержання прибутку та єдиним учасником (засновником) яких є держава».

Аналогічно визначається і узуфрукт комунального майна — це речове право особистого безоплатного володіння і користування комунальним майном. На праві узуфрукта майно передається юридичній особі, єдиним учасником (засновником) якої є територіальна громада, господарському товариству, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать територіальній громаді або іншій юридичній особі, єдиним учасником (засновником) якої є територіальна громада.

Таким чином, узуфрукт охоплює право володіння та користування державним та комунальним майном з правом отримувати від нього дохід і здавати його в оренду, але без права розпорядження ним. Він має на меті замінити передбачене колишнім Господарським кодексом право оперативного управління, яке визначалося як «речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом)» (стаття 137 ГК України). Очевидно, тепер право розпорядження державним та комунальним майном переходитиме до власника — держави чи територіальної громади.

Слід зазначити, що термін «особисте» тут має незрозуміле навантаження, бо зазвичай в ЦК особистими називають немайнові права, тісно повязані з існуванням фізичної особи, а до юридичних осіб цей термін не застосовується (за своєю природою вони не можуть мати нічого особистого, вони є квазі субєктами). Можливо, автори провели якусь аналогію з «особистим сервітутом», який може належати певній конкретно визначеній особі (ч. 2 ст. 401 ЦК України).

3.2. Право відання

Право відання державним майном є новітнім речовим правом на державне майно, яке може належати виключно оператору системи передачі електричної енергії, оператору газотранспортної системи або оператору газосховища. Таке право встановлюється рішенням Кабінету Міністрів України або уповноваженого ним органу. Оператор системи передачі електричної енергії, оператор газотранспортної системи та оператор газосховища володіють, користуються і розпоряджаються об’єктами державної власності у процесі провадження своєї діяльності з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна.

Очевидно, маючи на меті повністю скасувати «радянське» застаріле право повного господарського відання, законодавець все ж змушений був окремо створити особливий правовий режим для операторів електроенергії та газу, оскільки узуфрукт в даному випадку не підійде і оператори мають володіти широкими повноваженнями стосовно продажу.

3.3 Межі та способи переходу

 

Передбачено, що на праві узуфрукта майно отримають підприємства ОПК, Укрзалізниця, музеї, державні і комунальні наукові установи та заклади вищої освіти, державні стратегічні обєкти портової інфраструктури, Нацбанк тощо.

Ніяких спеціальних дій перехід від «старих» речових прав до узуфрукта не потребує. Встановлено, що у разі якщо на день набрання чинності цим Законом за органом державної влади, органом місцевого самоврядування, державною або комунальною організацією (установою, закладом) або іншою юридичною особою, яка не має на меті одержання прибутку та єдиним учасником (засновником) якої є держава або територіальна громада, державне або комунальне майно закріплено на праві господарського відання або оперативного управління, таке право припиняється в день, наступний за днем завершення перехідного періоду, передбаченого цим Законом. У такому разі до правовідносин щодо володіння, користування та розпорядження державним та комунальним майном, яке було закріплено на праві господарського відання або оперативного управління, застосовуються положення про узуфрукт державного або комунального майна, який вважається встановленим безстроково» (пункт 15 Прикінцевих та перехідних положень Закону). Тобто, попередні речові права таким самим автоматичним способом, як і підприємства в товариства, трансформуються в узуфрукт.

Також, зазначено, що «зміна виду речового права з права господарського відання на узуфрукт державного майна у зв’язку з введенням в дію цього Закону не потребує прийняття нових рішень про встановлення узуфрукта державного майна та внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в частині зміни виду речового права, а також внесення змін до будь-яких інших документів, реєстрів, відомостей тощо, пов’язаних із зміною виду речового права на таке майно» (пункт 16 Прикінцевих та перехідних положень Закону).

На щастя, приватних підприємств всі ці положення не стосуються, проте слід відмітити їх суперечливість в цілому. Наприклад, термін "узуфрукт" включає лише право володіння і користування, проте, зокрема «Національна академія наук України наділена правом управління своєю діяльністю, володіє, користується і розпоряджається майном, що перебуває у державній власності та передане їй на праві узуфрукта державного майна чи на іншому речовому праві на чуже майно, передбаченому законом, відповідно до закону і Статуту Національної академії наук України». Тобто, тут явно має місце термінологічна неузгодженість.

4. Щодо приватних підприємств

4.1. Чого опосередковано вимагає Закон

Як ми вже бачили вище, визначення приватних підприємств в Законі залишається і прямого обов'язку їх перетворення в господарські товариства не передбачено. Тобто, приватні підприємства могли б продовжувати діяти як є, на підставі чинних статутів.

Разом з тим, в частині 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону зазначено:

«Протягом перехідного періоду, передбаченого цим Законом, статути та внутрішні положення підприємств та їхніх правонаступників підлягають приведенню у відповідність із цим Законом. До моменту приведення статутів та внутрішніх положень підприємств у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Підприємства та їхні правонаступники звільняються від сплати адміністративного збору за проведення реєстраційних дій у зв’язку з приведенням їхньої діяльності у відповідність із цим Законом».

Враховуючи, що в статті 1 Закону підприємство визначається як «юридична особа, яка на день введення в дію цього Закону зареєстрована в організаційно-правовій формі державного підприємства (державного комерційного підприємства, державного некомерційного підприємства, казенного підприємства), комунального підприємства (комунального комерційного підприємства, комунального некомерційного підприємства), спільного комунального підприємства, приватного підприємства, дочірнього підприємства, іноземного підприємства, підприємства об’єднання громадян (релігійної організації, профспілки), підприємства споживчої кооперації» - вбачається, що ця норма вимагає обов'язкового приведення статуту ПП у відповідність з Законом.

З Закону, якщо брати до уваги мету його прийняття. випливає, що «підприємство» як застаріла форма господарювання, має зникнути. Тобто, цю норму, ймовірно, слід тлумачити як обов'язок змінити статут принаймні в частині назви — ПП повинне перетворитися в один з видів господарського товариства. Ну, а за зміною назви логічно тягнуться і зміни в управлінні — потрібно визначити органи управління, їх компетенцію тощо.

Крім цього, приватних підприємств безпосередньо стосуються такі норми Закону:

- (частина 1 статті 13) «Створення юридичних осіб в організаційно-правових формах державного підприємства (державного комерційного підприємства, державного некомерційного підприємства, казенного підприємства), комунального підприємства (комунального комерційного підприємства, комунального некомерційного підприємства), спільного комунального підприємства, приватного підприємства, іноземного підприємства, дочірнього підприємства, підприємства об’єднання громадян (релігійної організації, профспілки), підприємства споживчої кооперації забороняється.

Тобто, нові приватні підприємства створюватися не повинні.

- (пункт 14 Прикінцевих та перехідних положень) «З дня введення в дію цього Закону дія Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" поширюється на дочірні підприємства, іноземні підприємства, підприємства об’єднання громадян, підприємства споживчої кооперації, приватні підприємства у випадках, якщо відповідні правовідносини не врегульовані їхніми статутами та іншими законами. Якщо у перехідний період власник (уповноважений орган управління об’єктами державної власності, уповноважений орган місцевого самоврядування) не прийняв рішення про припинення дочірнього підприємства, іноземного підприємства, підприємства об’єднання громадян (релігійної організації, профспілки), підприємства споживчої кооперації, приватного підприємства відповідно до цього Закону, до регулювання діяльності таких підприємств після завершення перехідного періоду застосовуються положення Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", що регулюють діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, а статути таких підприємств у частині, що суперечить Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", є недійсними».

Тобто, законодавець фактично закріплює інноваційний правовий прецедент, що полягає у нормативному розширенні сфери застосування законодавства, яке регулює іншу організаційно-правову форму (товариства)на юридичних осіб, що формально залишаються підприємствами.

Зі змісту відповідної норми не випливає прямо встановлений обов’язок щодо перетворення приватного підприємства (ПП) на товариство. Втім, існує високий ризик того, що чинність установчих документів ПП, в яких збережені вказівки на правову форму «приватне підприємство», може бути поставлена під сумнів суб’єктами публічного права — зокрема, банками, органами влади, податковою тощо. Це було б цілком обґрунтованим, оскільки, як уже зазначалося, правовстановлюючі документи повинні адекватно відображати фактичний правовий статус юридичної особи, а не ґрунтуватися на «автоматичному» тлумаченні норм, за яким правова природа суб’єкта змінюється, але назва — залишається.

З урахуванням зазначеного, з міркувань правової визначеності та необхідності уникнення зайвих ризиків, доцільно розглянути варіант перетворення ПП на товариство з обмеженою відповідальністю.

Крім того, закон встановлює імперативну норму в аспекті управління. Ним вносяться зміни до статті 97 Цивільного кодексу України, а саме: «Управління товариством здійснюють його органи або безпосередньо його єдиний учасник - фізична особа у разі прийняття таким учасником рішення про це та після внесення відповідних відомостей до єдиного державного реєстру». Тобто, навіть якщо суб’єкт господарювання формально залишається ПП, його правовий режим підпорядковується вимогам, встановленим для товариств, і, як мінімум, вимагає ухвалення відповідного рішення та реєстраційних дій. У цьому контексті логічним виглядає одночасне приведення організаційно-правової форми у відповідність до нової нормативної конструкції, тобто перетворення ПП на ТОВ.

3.2. Як перетворити

Відповідно до статті 106 ЦК України перетворення юридичної особи здійснюється за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами. Перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи (ст. 108 ЦК України).

Відповідно до частини шостої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у разі перетворення юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичної особи, що припиняється у результаті перетворення, та державна реєстрація новоутвореної юридичної особи. Перетворення вважається завершеним з дати державної реєстрації новоутвореної юридичної особи.

Відповідно до ст.ст. 15, 17 цього ж Закону для державної реєстрації створення юридичної особи (у тому числі в результаті виділу, злиття, перетворення, поділу) подаються такі документи:

1) заява про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її реорганізації¹;

2) заява про державну реєстрацію створення нової юридичної особи (ТОВ);

1) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення учасників юридичної особи або відповідного органу юридичної особи про припинення юридичної особи;

3) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення засновників про створення юридичної особи;

4) установчий документ юридичної особи - у разі створення юридичної особи на підставі власного установчого документа;

9) документ про сплату адміністративного збору (910 гривень за «зміну відомостей про юридичну особу», стаття 36 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»)

11) примірник оригіналу або нотаріально засвідчена копія передавального акта;

17) структура власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства² ();

19) копія документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство (підданство) особи, яка є кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи для громадян України).

Відповідно до статті 105 ЦК України власник або уповноважений ним орган протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення про припинення юрособи письмово повідомляє про це орган, що здійснює державну реєстрацію, призначає комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації) або ліквідатора та встановлює порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється (від 2 до 6 місяців). Виконання функцій такої комісії може бути може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи.

Таким чином, потрібно прийняти відповідне рішення єдиного власника про реорганізацію юридичної особи шляхом перетворення і повідомити про це державну реєстраційну службу.

Після спливу двох місяців можна подавати документи для державної реєстрації.

Протягом них потрібно підготувати новий статут для ТОВ або скористатися модельним статутом³.

Так само потрібно провести інвентаризацію майна і скласти передавальний акт.

Потрібно знятися з обліку в податковій, подавши документи, передбачені Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим Наказом Мінфіна 09.12.2011  № 1588⁴ ().

Зняття з обліку юридичних осіб – платників ЄСВ здійснюється згідно з абзацом сьомим частини першої ст. 5 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та розд. IV Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162.
Потрібно також повідомити банк про правонаступництво.
Код ЄДРПОУ в новоствореної юридичної особи залишається тим самим⁵.

Таким чином, перетворення юрособи з ПП на ТОВ дійсно є складною та багатокомпонентною процедурою. Зрозуміло бажання законодавця замість прямого зобов'язання такого перетворення встановити унікальну псевдоколізійну норму про те, що на ПП поширюватимуться норми законодавства про ТОВ. Але дієвість цієї норми залишається сумнівною.

Щодо об'єднань підприємств

Статтями 4-9 Закону визначений правовий статус об’єднань юридичних осіб, їх види та форми, особливості управління, майнові відносини, припинення тощо.

Відповідно до статті 12 Прикінцевих та перехідних положень «з дня введення в дію цього Закону юридичні особи, створені як об’єднання підприємств, керуються законодавством про об’єднання юридичних осіб незалежно від прийняття такими юридичними особами рішення про зміну найменування та державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Як ми бачимо, тут немає вказівки про те, що «статути таких юридичних осіб є недійсними» (як це у випадку з ПП), тобто ризик виникнення проблем мінімальний — Асоціація автоматично вважається об'єднанням юридичних осіб і на неї поширюються норми статей 4-9 Закону про визначення, управління. розпорядження майном, припинення тощо.

Окремі зауваження

Запропонована Законом масштабна реформа організаційно-правових форм господарювання видається дискусійною в цілому, та, що важливо – прямо суперечить Конституції України в частині усунення з правового поля підприємств. Терміні "підприємства", "державні підприємства", "комунальні підприємства" прямо вживаються у статтях 37, 46, 78, 86, 103, 120, 142, 143 Конституції України. Пряма дія норм Конституції України означає, що ці норми застосовуються безпосередньо. Законами України та іншими нормативно-правовими актами можна лише розвивати конституційні норми, а не змінювати їх зміст. Крім того, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються лише у частині, що не суперечить Конституції України (абзац другий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 вересня 2016 року № 6-рп/2016).

Таким чином, положення Закону, які фактично скасовують підприємство як організаційно-правову форму, прямо суперечать Конституції і тому можуть бути скасовані Конституційним судом України після визнання їх неконституційними.

Але звичайно, це не гарантовано. Як саме складатиметься правозастосовча практика через три роки – чи дійсно приватні підприємства "автоматично вважатимуться" товариствами без жодних змін – поки невідомо. Якщо пройти через процедуру реорганізації і перетворення в ТОВ, це точно убезпечить від всіх можливих проблем.

У підсумку, запропоновані зміни створюють ситуацію правової невизначеності, що потребує від власників та керівників підприємств обережного і зваженого підходу. Закон не дає однозначних відповідей, проте передбачає наслідки, які можуть мати вплив на легітимність діяльності юридичних осіб у майбутньому. В умовах такого нормативного ландшафту розсудливість і мінімізація ризиків — єдине раціональне рішення.