Надрукувати

Цивільний кодекс Галичини 1797 року був запроваджений за часів правління Леопольда ІІ спочатку в Західній, згодом в Східній Галичині, і був однією з перших в Європі цілісних кодифікацій приватного права, побудованій на природньо-правовій концепції права. Ідеї природного права, закладені у ньому, передбачали невід'ємність та природну цінність прав людини, підпорядкованість держави суспільним цінностям, принципи справедливості та розумності тощо.

 

 

Про права та закони в загальному

1. Право - це все, що добре само по собі, що за своїми засобами і наслідками містить або породжує щось добре та сприяє загальному добробуту.

2. З того, що є правом, встановлюються правила, які повинні слугувати людині вказівником її поведінки та визначати її обов'язки.

3. Слово "право" розглядається також у подвійному значенні: під ним розуміють як, власне, правило, яке прописує, що є законним, так і природну свободу або повноваження діяти, яким володіє кожна людина, якщо вона скеровує свої дії за цими правилами.

4. Права і обов'язки обгрунтовуються або самою природою людини, і тоді вони називаються природними та вродженими правами і обов'язками, або їх обгрунтовує певне суспільство, і тоді вони називаються позитивними, це права і обов'язки, які виникли на вимогу суспільного життя.

...

6. Держава - це суспільство, об'єднане і пов'язане під спільною верховною владою для досягнення визначеної, характерної людській природі і незмінної кінцевої мети.

7. Ця кінцева мета - це взагалі загальний добробут держави, це безпека осіб, власності та всіх інших прав її членів.

....

28. Люди, які об'єднуються в громадянське суспільство, не позбуваються ні їхніх природних обов'язків, ні їхніх вроджених прав. Відбувається тільки певне спрямування та обмеження цих прав тією мірою, як це потрібно для досягнення загального добробуту.